- корчувати
- -у́ю, -у́єш, недок., перех.Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. || Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
корчувати
Смотреть что такое "корчувати" в других словарях:
корчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
покорчувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Корчувати якийсь час. 2) Закінчити корчувати … Український тлумачний словник
викорчовувати — ую, уєш, недок., ви/корчувати, ую, уєш, док., перех. 1) Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. 2) перен. Дощенту винищувати, усувати що небудь … Український тлумачний словник
корчити — чу, чиш, недок., перех. 1) також без додатка, перев. безос. Виникати, з являтися (про корчі); судомити. 2) перен., розм., рідко. Удавати кого небудь, прикидатися ким небудь. Корчити дурня. 3) зах. Корчувати, викорчовувати … Український тлумачний словник
корчований — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до корчувати … Український тлумачний словник
корчування — я, с. Дія за знач. корчувати … Український тлумачний словник
корчуватися — у/ється, недок. Пас. до корчувати … Український тлумачний словник
викорчувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
торочити пнякы — Вр. Корчувати пні. Я вшыткы пнякы выторочу … Словник лемківскої говірки
